Таємниці Татарки: Пам'ять про жертв комуністичного терору
На півдні Одеси, неподалік 6-го кілометра Овідіопольської дороги, прихована одна з найстрашніших таємниць ХХ століття – спецоб’єкт НКВС «Татарка», місце, де поховані жертви комуністичного терору. Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті в Одесі.
У 1930-40-х роках тут діяли репресивні підрозділи НКВС. Людей привозили сюди після нічних арештів, розстрілювали та ховали без імені, без хреста, без права на пам’ять.
«Це українська Биківня в Одесі – місце смерті, яке москва прагнула стерти з історії», – зазначають фахівці.
У 2007 році тут вперше виявили залишки понад 1 000 тіл – жертв масових розстрілів 1937-1938 років.
У 2021 році під час досліджень від УІНП та волонтерів-істориків знайдено 29 могильників з людськими рештками. Загальна кількість похованих оцінюється від кількох тисяч до 8 000 осіб.
«Серед убитих – селяни, вчителі, військові, священники, поляки, болгари, євреї, українці… Всі ті, хто заважав радянській владі своїм розумом, вірою чи свободою думки. «Татарка» – це не єдиний випадок. Подібна трагедія відбулася в Биківні під Києвом, у Вінниці, у Харкові. Але одеське поховання є одним з найбільших на Півдні України. Тут, де колись проходили чумацькі шляхи, лежать безіменні мученики українського народу», – пишуть вчені.
Археологи, історики та експерти вже закликають до масштабної ДНК-ідентифікації та створення меморіалу. Вони підкреслюють, що це не просто розкопки – це повернення імен.
«Кожна знайдена кістка – це свідчення злочину, який москва десятиліттями приховувала. Одеса повинна пам’ятати. Це місто стало свідком найтемніших сторінок тоталітаризму. Тут вбивали українців за мову, віру, за те, що не хотіли бути рабами імперії. І сьогодні, коли росія знову несе терор в Україну, ми маємо заявити: «Ми знаємо своїх катів і мучеників». Пам’ять – наша зброя проти забуття.
Ми не можемо повернути життя, але можемо повернути гідність.
Ці місця повинні стати національними меморіалами, місцями освіти та вшанування – не лише для України, а й для всього світу», – переконані історики.
